Так сталося, що минулого українського тижня мене запросили на перше засідання Google-клубу, який має за мету обговорювати усілякі глобальні мережеві речі за присутності фахівців. Зрозуміло, що я до останніх не належу, брали як музиканта. А тема першого круглого столу (який насправді був квадратним =) виглядала доволі неприємною — «Падіння інтересу до українського контенту серед інтернет-користувачів». Наших інтернет-користувачів.
Грубо кажучи, це означає, що ми з вами останнім часом почали менше цікавитися українським Інтернетом. Відразу зауважу, не україномовним, тупо територіально українським. Так що списати все на міністра освіти не вийде =).
Всі ці вкрай невеселі висновки базувалися на суворих даних Гуглу та Бігміру, згідно яких з 2008 по 2010 роки доля пошуку саме українського контенту впала десь у два рази. Тобто темпи зростання переходу до наших сайтів впали.
Коли роздали роздруковані графіки, стало зовсім страшно. Я про всяк випадок просканував телефон, ледве втримавшись від знищення закладок на ефіри радіо «Эхо Москвы» і вирішив з’ясувати, де саме зраджую національним інтересам.
Почав зі спорту: футбол мене цікавить в першу чергу український, тут все ніби на місці, англійської я не знаю (не пишаюся, згоден, стидоба), а російську пресу читаю лише у випадках поразок московського «Спартака», щоб підняти собі настрій. Далі політика, тут все класично: «обком», «укрправда», «орд», «дзеркало тижня» з невеликою часткою вищезгаданих забугорних голосів. Ну, і ніби все. Трошки полегшало, виходить, це накоїв не я. Тож, можна було спокійно дивитися графіки далі.
Наскільки я зрозумів, з даних прибрали найкращий інтернет-запит всіх часів і народів «порно онлайн», а решту залишили. Відповідь ніби лежала на поверхні — користувача забрали соціальні мережі: «фейсбук» та його російські клони «однокласники» (на першому місці) і «вконтакті». Але на цьому культурний шок не фінішував, нижче з’являлися наступні стовпчики даних, в яких конкретно йшлося про те, що з нами не так.
Отже, якщо не рахувати «порно», українського користувача найбільше цікавили «Інтерни» (знаю, безперечний хіт, не бачив). Я зробив би ставку на найбільший український піратський портал ex.ua і, виходить, програв би, бо пірати були в другій п’ятірці, разом з «ICTV» та «СТБ». І наступний висновок був теж невеселий — «український розважальний контент програє конкуренцію».
З часів Великої Американської Депресії всім відомо, що за важких часів зростає попит на алкоголь, ласощі і розваги — чоловіки заливають невпевненість, жінки підіймають настрій шоколадом і всі разом, розібравшись попарно, йдуть до сінема, де їм покажуть красиву історію про велике кохання. Виходить, що на нашому депресивному шматочку глобусу під час кризи частіше розважаються за допомогою іноземного продукту.
Тепер спробуємо розібратися, чому так сталося:
1. Своєрідність ринку. Ну не Польща ми, де весь контент польською мовою для поляків. В нас скоріше мікро-Канада, яка має під боком багату Америку, дивиться її кіно, серіали та шоу, слухає її музику, хоча і пробує інтегруватися, маючи власну Селін Діон.
2. Кількість та якість продукту. Якщо в музиці, лентах новин і тв-гуморі є хоч спроба конкурувати з іноземцями, з тим, щоб втримати власний ринок, то наше кіно відсутнє в принципі, популярні соціальні мережі — іноземні, а серіали качаються з російським перекладом, бо його значно більше і він, за небагатьма винятками, якісніший. Тут класичне замкнуте коло «бідні, бо дурні — дурні, бо бідні» — в українському Інтернеті замало грошей і може стати ще менше саме через подібні тенденції.
3. Ефект синусоїди. Хоч цей пункт трошки заспокоює — таке вже було, хвиля інтересу до усього українського як зростала, так і падала згодом. Тобто, якщо дуже захотіти, можна зрозуміти логіку продюсерів найпопулярніших територіально-українських шоу — коли вони беруть постійним експертом чи суддею медійного гея з Москви, це означає, що саме зараз він «дає цифру», тобто сьогодні цього хоче глядач. Хоча тут я не є експертом, можливо, на державному рівні треба запускати проект розкрутки власних харизматичних геїв задля збереження ринку=)).
4. Ефект особистості. Нічого не поробиш, треба чекати на нові харизми з мільйонами переглядів на ютубі — от з’явиться ще один «Бумбокс» (у найкращому випадку), та хоч новий Валентин Стрикало чи Василь Васильців і ситуація може змінитися. Ніби ж виходить поки з мультфільмами, що дублюються українською (хоча іноді здається, що це — останній бастіон і, якщо їх витиснуть з ринку, можна буде вже остаточно зливати воду), тобто можна конкурувати.
От такого плану думки виникли під час засідання Google-клубу. І, між іншим, після 2010 року крива пішла догори. Тож, шановні володарі мишок, качайте, чорнобриві, що хочете, але з українських сайтів, Інтернет-то великий, а Україна — одна.
(с) Fozzey, ТНМК, статья для журнала "Український тиждень" (Источник)
Грубо кажучи, це означає, що ми з вами останнім часом почали менше цікавитися українським Інтернетом. Відразу зауважу, не україномовним, тупо територіально українським. Так що списати все на міністра освіти не вийде =).
Всі ці вкрай невеселі висновки базувалися на суворих даних Гуглу та Бігміру, згідно яких з 2008 по 2010 роки доля пошуку саме українського контенту впала десь у два рази. Тобто темпи зростання переходу до наших сайтів впали.
Коли роздали роздруковані графіки, стало зовсім страшно. Я про всяк випадок просканував телефон, ледве втримавшись від знищення закладок на ефіри радіо «Эхо Москвы» і вирішив з’ясувати, де саме зраджую національним інтересам.
Почав зі спорту: футбол мене цікавить в першу чергу український, тут все ніби на місці, англійської я не знаю (не пишаюся, згоден, стидоба), а російську пресу читаю лише у випадках поразок московського «Спартака», щоб підняти собі настрій. Далі політика, тут все класично: «обком», «укрправда», «орд», «дзеркало тижня» з невеликою часткою вищезгаданих забугорних голосів. Ну, і ніби все. Трошки полегшало, виходить, це накоїв не я. Тож, можна було спокійно дивитися графіки далі.
Наскільки я зрозумів, з даних прибрали найкращий інтернет-запит всіх часів і народів «порно онлайн», а решту залишили. Відповідь ніби лежала на поверхні — користувача забрали соціальні мережі: «фейсбук» та його російські клони «однокласники» (на першому місці) і «вконтакті». Але на цьому культурний шок не фінішував, нижче з’являлися наступні стовпчики даних, в яких конкретно йшлося про те, що з нами не так.
Отже, якщо не рахувати «порно», українського користувача найбільше цікавили «Інтерни» (знаю, безперечний хіт, не бачив). Я зробив би ставку на найбільший український піратський портал ex.ua і, виходить, програв би, бо пірати були в другій п’ятірці, разом з «ICTV» та «СТБ». І наступний висновок був теж невеселий — «український розважальний контент програє конкуренцію».
З часів Великої Американської Депресії всім відомо, що за важких часів зростає попит на алкоголь, ласощі і розваги — чоловіки заливають невпевненість, жінки підіймають настрій шоколадом і всі разом, розібравшись попарно, йдуть до сінема, де їм покажуть красиву історію про велике кохання. Виходить, що на нашому депресивному шматочку глобусу під час кризи частіше розважаються за допомогою іноземного продукту.
Тепер спробуємо розібратися, чому так сталося:
1. Своєрідність ринку. Ну не Польща ми, де весь контент польською мовою для поляків. В нас скоріше мікро-Канада, яка має під боком багату Америку, дивиться її кіно, серіали та шоу, слухає її музику, хоча і пробує інтегруватися, маючи власну Селін Діон.
2. Кількість та якість продукту. Якщо в музиці, лентах новин і тв-гуморі є хоч спроба конкурувати з іноземцями, з тим, щоб втримати власний ринок, то наше кіно відсутнє в принципі, популярні соціальні мережі — іноземні, а серіали качаються з російським перекладом, бо його значно більше і він, за небагатьма винятками, якісніший. Тут класичне замкнуте коло «бідні, бо дурні — дурні, бо бідні» — в українському Інтернеті замало грошей і може стати ще менше саме через подібні тенденції.
3. Ефект синусоїди. Хоч цей пункт трошки заспокоює — таке вже було, хвиля інтересу до усього українського як зростала, так і падала згодом. Тобто, якщо дуже захотіти, можна зрозуміти логіку продюсерів найпопулярніших територіально-українських шоу — коли вони беруть постійним експертом чи суддею медійного гея з Москви, це означає, що саме зараз він «дає цифру», тобто сьогодні цього хоче глядач. Хоча тут я не є експертом, можливо, на державному рівні треба запускати проект розкрутки власних харизматичних геїв задля збереження ринку=)).
4. Ефект особистості. Нічого не поробиш, треба чекати на нові харизми з мільйонами переглядів на ютубі — от з’явиться ще один «Бумбокс» (у найкращому випадку), та хоч новий Валентин Стрикало чи Василь Васильців і ситуація може змінитися. Ніби ж виходить поки з мультфільмами, що дублюються українською (хоча іноді здається, що це — останній бастіон і, якщо їх витиснуть з ринку, можна буде вже остаточно зливати воду), тобто можна конкурувати.
От такого плану думки виникли під час засідання Google-клубу. І, між іншим, після 2010 року крива пішла догори. Тож, шановні володарі мишок, качайте, чорнобриві, що хочете, але з українських сайтів, Інтернет-то великий, а Україна — одна.
(с) Fozzey, ТНМК, статья для журнала "Український тиждень" (Источник)
Комментариев нет:
Отправить комментарий